Тримаюсь 112909

Його життя розсипалося на уламки: затяжна депресія, самотність, відчай і зневага до самого себе. Кожен ранок — це виклик, кожна думка — боротьба. Аж поки в його темряві не з’являється слабке, але живе світло — врятоване чоловіком кошеня, яке також рятує його у відповідь.

Зустріч із жінкою з минулого роз’ятрює старі рани. Герой бачить прозорий силует дівчинки, марення аварії, переживає спалахи провини й люті: втрату доньки, про яку він нічого не знав, і привиди власної депресії — і все це знову зіштовхує його у прірву. Він мусить вирішити: залишитися в полоні минулого чи ризикнути знову відчути хоч щось уже зараз… наприклад, щось маленьке, пухнасте й однооке.

Аж раптом несподівана правда змінює все: з’являється надія на прощення, оновлення почуттів і, можливо, навіть новий шанс на спільне майбутнє.

Ця книжка — про неминучий біль, незгасаючу надію, про втрату й пошуки себе, про зламаних людей і мільйони вогників, які досі палахкотять.