Possessions. Indigenous Art / Colonial Culture / Decolonization 104480

Своєчасний перегляд європейських зв’язків із мистецтвом корінних народів і присутності мистецтва корінних народів у світі сучасного мистецтва.
Мистецтво Африки, Океанії та рідної Америки надихнуло таких художників-модерністів двадцятого століття, як Пікассо, Матісс та Ернст. Політика такого стимулу, однак, давно була дуже суперечливою: чи це було міжкультурне відкриття, яке слід відзначати, чи лише ще один приклад західного колоніального привласнення?
Ця викривальна книга досліджує міжкультурне мистецтво через призму суспільств поселенців, таких як Австралія та Нова Зеландія, де європейці створили нові нації, витісняючи та чисельно переважаючи, але ніколи не затьмарюючи корінні народи. У цій динаміці позбавлення власності та опору візуальне мистецтво набуло великого значення. Художники та дизайнери-поселенці спиралися на мотиви та стилі корінних народів у пошуках самобутніх ідентичностей. Проте потужні традиції мистецтва корінних народів стверджують присутність народів корінних націй та їхні претензії на місце, історію та суверенітет. Культурний обмін був двостороннім процесом і непередбачуваним: сучасне мистецтво корінних народів спирається на глобальну сучасну практику, але виходить за рамки м’якого утвердження гібридної ідентичності, щоб наполягати на незмінних цінностях і прихильності до місця корінних народів.

A timely re-examination of European engagements with indigenous art and the presence of indigenous art in the contemporary art world.
The arts of Africa, Oceania and native America famously inspired twentieth-century modernist artists such as Picasso, Matisse and Ernst. The politics of such stimulus, however, have long been highly contentious: was this a cross-cultural discovery to be celebrated, or just one more example of Western colonial appropriation?
This revelatory book explores cross-cultural art through the lens of settler societies such as Australia and New Zealand, where Europeans made new nations, displacing and outnumbering but never eclipsing native peoples. In this dynamic of dispossession and resistance, visual art has loomed large. Settler artists and designers drew upon Indigenous motifs and styles in their search for distinctive identities. Yet powerful Indigenous art traditions have asserted the presence of First Nations peoples and their claims to place, history and sovereignty. Cultural exchange has been a two-way process, and an unpredictable one: contemporary Indigenous art draws on global contemporary practice, but moves beyond a bland affirmation of hybrid identities to insist on the enduring values and attachment to place of Indigenous peoples.