Татуювальник і клітор Авт: Рікке Вілладсен Вид-во: Видавництво 99268

Який він — тілесний простір із важливим локусом твого існування? У якій точці перетинаються площини чоловічого й жіночого, породжуючи задоволення, залежність, огиду і відповідальність? «Нефокусований маніфест про клітор» — саме так данська газета «Information» називає книжку Рікке Віладсен «Татуювальник і клітор». Текст запрошує читачок і читачів у світ сновидінь головної героїні, в якому плоть і культура стають невід’ємними. Спроби пізнання власної ідентичності, передусім сексуальної, ще не сміливі, перші, притлумлені, втім визрівають у чітко гендерні стереотипи. Авторські образи подекуди жорсткі, потворні, далекі від ідеального образу чоловіка чи жінки. Апофеоз кінцевого просвітлення героїні наступає в цілковитій самотності, далеко від людей і пристрастей. Слова і графіка — вичерпно доповнюють одне одного. Феміністична призма дає зрозуміти: хто така жінка як об’єкт споглядання, замилування, «використання» й суб’єкт відтворення. Скільки їх — народжених дітей, викинутих на смітник історії ціною жіночої насолоди й чоловічої «самодостатності»?

Данська коміксистка Рікке Вілладсен набула деякого розголосу в світі, оскільки Fantagraphics у 2018 та 2019 роках випустили два її графічні романи – «Море» та «Ковбой» відповідно і, вочевидь, зараз готують і цей. «Татуювальник і клітор» третя велика робота Рікке і це її найкраща, найдивніша та найдошкульніша книга. Жінка втрачає свідомість на пристані гавані і народжує плацентоподібну повітряну кульку, яка, поки героїня без тями, виростає в дерево броколі. І це лиш початок. Сюрреалістична уява Вілладсен однаковою мірою містить жах і гумор, атмосфера нагадує Девіда Лінча, а стилістика — роботи німецької коміксистки Анке Фойхтенберґер, але говорить Рікке про сексуальність і материнство у свій унікальний спосіб.