Зрада, або Як стати володарем Авт: Іванченко Раїса Вид-во: РВВ 116309

Злітає пил зі сторінок, що зберігали століттями тишу. Слова оживають — зливаються в ріку оповіді, що переносить крізь час. Перед очима знову постає прадавня легенда, все оживає ніби це було вчора: про могутнього володаря — його великі перемоги й не менш велику поразку. Про Владу, про Довіру ...і про Зраду.

Далеко в мріях своїх возносився київський князь Тур, волостель землі Полянської. І боявся своїх мрій, бо розковували вони його зухвалість, а самого тягли за межі усталеного, узвичаєного буття, де ламались старі звичаї і покони землі слов'янської. Зважував, як сусідні великі державці стали сильними. Збагнув: через самовладдя міцними стали. Коли наступили на горло меншим, лукавішим волостелям, що своє честолюбство ставили поряд із державним. І він, князь Тур, із дому славетних Києвичів, також міцно нині во-схопив у свій кулак кормило своєї землі. Тому й вивищився над іншими, підкорив їх своїй владі і своїй волі й силі. Тепер вони гнуть хребти під його важким мечем.

Усі полянські племена тепер були під рукою Тура. А коли б він восхопив самовладдя над усіма племенами слов'янськими? Чи була б його сила меншою, аніж має ромейський імператор чи хозарський каган? То, перевершила б їхню силу. Зате яка б сила постала отут, на берегах священної слов’янської ріки — ріки великого й могутнього Перуна!..